Устименко Степан Якович

 

                                                                                          Наше село пишається тим, що прославлений син нашої землі -                                  Герой Радянського Союзу Степан Якович Устименко вписав навічно в героїчний літопис українського народу не лише  своє  ім»я, а й наше село.Тут 29  травня 1917року  він  народився.

У 1937 році Степан Устименко пішов   на військову  службу і був направлений на навчання в об»єднану  школу   чорноморського  флоту  в м.Керч. З 1939 року служив матросом  на  військовому  кораблі, де  його

й  застала  війна. Брав  участь  у  захисті  Одеси, Севастополя і Новоросійська.  Після  загибелі корабля  пораненому Устименку з девятьма

товаришами вдалося врятуватися . Після одужання він був переведений у морську піхоту. Влітку 1943року на Воронезькому фронті в складі бронетанкової бригади, якою командував А.Х. Бабаджанян, розвідник

Устименко знову вступив у бій з ворогом. За бойові заслуги був нагороджений  орденами Червоного Прапора,  Вітчизняної війни 1ступеня,Червоної  Зірки, медалями.

   24 березня 1944року 20-а гвардійська Червонопрапорна механізована бригада з боями підійшла до Дністра в районі міста Заліщики Тернопільськоі області. Бурхлива весняна річка стала важкою перешкодою на шляху воїнів.Окрема розвідувальна рота пробилася до переправи, яку гітлерівці охороняли, бомбили, обстрілювали з гармат і мінометів.

 Дізнавшись, що вбито командира роти, командування підрозділа узяв на себе командир взводу бронетранспортерів  гвардіі молодший лейтенант Устименко.

Він розділив роту на групи і очолив одну з них. Виконуючи наказ форсувати річку і захопити плацдарм на правому березі, Степан Устименко першим почав переправу. За ним на підручних засобах  поспішили інші бійці.

Устименку і ще чотирьом сміливцям  вдалося подолати Дністер і знищити ворожий заслін, закріпитися на п»ятачку відвойованого берега. Під їх прикриттям ріку форсувала вся рота.

   Збагнувши, що його атакувала лише невеличка група наших передових частин , противник прагнув  ліквідувати прорив . Командир наказав стояти на смерть, не відступати ні на крок. Він особисто знищив більше десятка гітлерівців, своїм прикладом надихаючи бійців на мужність і стійкість. Розвідникам вдалося відбити всі контратаки , а з підходом основних сил бригади ворог відступив.

   За цей подвиг 26 квітня1944року виконуючи обов»язки командира окремої розвід роти 20-ї механізованої бригади, гвардії молодшому лейтенанту  Устименку Степану Яковичу було присвоєно звання  Героя Радянського Союзу.

Славний бойовий шлях пройшов розвідник , але не судилося йому зустріти День Перемоги.

20квітня 1945року  при форсування річки Шпрее під Берліном гвардіі старший лейтенант Устименко Степан Якович загинув смертю хоробрих .

Поховано Устименка С.Я. в місті Ландсберг.

   Так він увійшов у бесмертя . Маршал бронетанкових військ Бабаджанян Амазасп Хачатурович, колишній командир бригади Устименка у своїх спогадах так пише про С.Я.Устименка: «это был бесстрашный , волевой и смелый командир , достойный сын своего народа . Вы можете гордиться им , такие как Устименко , прославили нашу Советскую Армию и принесли нашей Родине всемирно-историческую Победу в минувшей войне. Прямо скажу, его короткая жизнь – это подвиг во славу Родины. Война принесла много страданий и омрачила душу многим матерям . Она вырвала из наших рядов таких героев, как Устименко. Мы помним о них , вместе с вами гордимся ими, и на их подвигах воспитываем наше молодое поколение. Память о них, их делах , будет жыть вечно.»( Із листа  Бабаджаняна до матері та піонерів Крутьківської  школи ).  

Іменем Героя  названо  центральну  вулицю с.Крутьки. В центрі села встановлено погруддя  Степана  Яковича.

В Крутьках багато людей, які своїм життям, своєю працею, своєю звитягою в роки Вітчизняної війни  заслужили пошану і  викликають гордість у односельчан   та  загальну повагу.

СТЕПАН ЯКОВИЧ УСТИМЕНКО

(29.05.1917-  20.04.1945)

В житті Степана Устименка були радісні удачі і великі прикрощі. Він з юності мріяв про море, про кораблі і цього добився, став старшиною Чорноморського флоту. П'ять років жив він нерозлучно з кораблем, душею і тілом зрісся з ним, з екіпажем. Війну почав на есмінці «Смышленный»(«Тямущий»).

У перший день бойового гарту Устименко кілька разів відбивав напади літаків ворога. Його корабельна зенітка била точно, напевно. Пізніше Степан Устименко брав участь у висадці десанту в один із приморських міст, бився в інших місцях радянського півдня.   Чутка про славу Устименка розносилась по всьому узбережжю моря. Він став комуністом.

Потім якось зразу, несподівано, усе розвалилося. Зникла вся слава. Вільність, яка притаманна віку Устименка, підвела його. Він був направлений в сухопутні війська.

Важко було йти з моря, розлучатися з друзями, з якими він жив і воював. Але як би гірко не було, Степан Устименко не втрачав твердості духу, розумів свою помилку і хотів в бою кров'ю виправити її, показати, що він усім своїм єством відданий Батьківщині, коханій Україні, Полтавщині, де він народився і виріс.

Серце моряка, який потрапив на сушу, палила ненависть до ворога. Гітлерівці топтали землю його рідного села Кутько на Полтавщині. Одну сестру Устименка   забрали на каторгу до Німеччини, а іншу вбили в місті Калініні. Устименко рвався воювати.

Він потрапив в розвідроту і з радістю взявся за освоєння нової професії. Настав жаркий липень 1943 року. На бєлгородському напрямку розгорілася запекла битва. Гітлерівці лізли вперед. Відважний розвідник старшина Устименко йшов назустріч повзучим танкам. Проникав у бойові порядки німців, доставляв командуванню цінні відомості.

В один день, коли бій був особливо жорстоким, Устименко увірвався в гущу наступаючих німців, багатьох перебив, а що залишилися розсіяв, захопив «язика» і повернувся у свій підрозділ.

Бойова робота Устименка була відзначена орденом Червоної Зірки, а пізніше, за зухвалість і безстрашність, поєднувані з розрахунком і тонкою майстерністю розвідника, він був нагороджений орденом Червоного Прапора. Військова слава поверталася до Устименка, за ним міцно зміцнювалася репутація безстрашного і зухвалого розвідника. Успіхи окрилили Степана Устименка, але не запаморочили йому голову.

Час минав.... Під березневим сонцем поля швидко очищалися від снігу. І в цей час гвардійці знову пішли в наступ. У весняне бездоріжжя, по брудних дорогах, через тонкі улоговини і пагорби вони йшли на ворога. І всюди розвідники  молодшого лейтенанта Устименка, тепер вже командира взводу, перебували попереду, прокладаючи шлях своїм частинам. Вони завжди рухалися там, де можна було бачити супротивника. Добути про нього дані і тримати командира в курсі задумів ворога.

  У перший день цього наступу підрозділ просунувся далеко вперед. В тилу залишилися розрізнені групи ворожих солдатів. Вони намагалися затримати наступ гвардійців.

Відважні воїни під командуванням офіцера Устименка оточили ліс і затиснули німців в тісне кільце. Устименко і його бійці били гітлерівців в упор, щадили тільки тих, хто піднімав руки і кидав зброю. Німці були повністю винищені. Устименко в ближньому бою з пістолета сам розстріляв до десятка фашистів.

І знову розвідники були попереду. Вони випереджали відхыд  противника, перехоплювали дороги і винищували його живу силу і техніку, цілими групами захоплювали полонених.

Пізніше, під бомбардуванням німецької авіації, загинув командир розвідроти. Гвардії молодший лейтенант взяв командування на себе. Частини в цей час вже наближалися до говірливого  Дністру, затиснутому у високих скелястих берегах.

Перш ніж йти на правобережжі, треба було достовірно знати обстановку і сили ворога. Гітлерівці вели шалений вогонь з того боку. Вони накривали суцільною смертельною завісою  будь-які підходящі для переправи місця.

Але ніщо не могло утримати гвардійців-розвідників. Устименко перерубав навпіл телеграфний стовп, вивернутий з землі вибухом бомби, зв'язав обидві його частини сталевим дротом і поплив на цьому плотику на інший берег. Слідом за ним на рибальських човнах, на бочках і дошках пливли його бійці.

Над річкою з'явилися «Юнкерси» і тут же завищали бомби. Вони рвалися поруч. Розвідників обсипало прибережною породою, осколки свистіли над головою, а сміливці пливли. Ось вже берег. Устименко поповз вперед. Він дістався до кулеметної точки ворога і знищив її розрахунок.

Бійці розповзлися по всіх напрямках, пригнічуючи осередки опору супротивника. Вони вже увійшли до найближчого поселення. Устименко з лейтенантом Климаковым і невеликою групою офіцерів рушив по дорозі і зайняв оборону на перехресті. Незабаром з'явився довгий обоз румунів. Устименко розпорядився кому куди бити, і як тільки румуни стали наближатися, розвідники вдарили по них із своєї зброї. Боягузливі вояки здалися в полон. Розвідники отримали від них повні дані про становище на цій ділянці.

Дорога була відкрита. Частини переправилися через річку і нестримно продовжували наступ. І кожен солдат знав, що попереду нього йде надійна і вірна розвідка під командуванням Степана Устименка.

Дещо пізніше гвардійці-розвідники дізналися про радісну звістку – їх відважному командиру було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Логін: *

Пароль: *